Chevrolet Aveo - шлях до мрії

Chevrolet Aveo – це один з автомобілів, переваги якого можна довідатися всього лише подивившись у прайс-лист даного автомобіля. Звичайно, при випуску його більшість чекають, що він буде схожий на GM, думають про нього як про альтернативу Corsa або інші автомобілів європейського або японського характеру класу B. Якщо ви цікавитеся, де ж можна влаштувати тест-драйв автомобіля "В" класу, то варіантів багато.

General Motors вирішила, що новий автомобіль Aveo краще показати на його батьківщині – у Польщі. Адже цю країну можна навіть назвати, нехай і не першою батьківщиною цього автомобіля, то другою - це вже точно. Chevrolet уперше з'явився у Варшаві в 1928 році, під час коли із заводського конвеєра зійшли Master Sedan, De Luxe, Touring Sedan і Imperial Limousine.

Хоча зараз ми розмовляємо зовсім не про них. Паркування  Вроцлавського аеропорту здивувало всіх тим, що на ньому вибудувалися в рядок, виставивши всім свою фірмову посмішку напоказ, зовсім нові трьохдверні моделі Aveo. Тут будь-який покупець може з легкістю вибрати, з якими моторами йому треба – з  1.2 і 1.4 літрами, або із двома варіантами КПП - "автоматом" і "механікою". Моя мета проста – вибрати автомобіль, що сподобався мені і ближче до мети: вона полягає в тому, що слід доїхати до міста, але тільки по спеціально обраному маршруту.

Отже, почнемо із салону автомобіля, який у принципі мене навіть не здивував. Інтер'єр дуже схожий у всьому з усіма моделями Chevrolet DAT – не вдалося відрізнити  навіть мінімальних відмінностей. Зате з величенним комфортом удалося розміститися за кермом не випробовуючи абсолютно ніякого дискомфорту й навіть так званого "почуття ліктя". Позаду місця теж зроблені досить зручно – вони й просторі й ноги не впираються в переднє сидіння, вони дуже м'які.

Звичайно, якщо вам потрібно подорожувати по далеких місцях, то вибір явно не для вас, хоча й не варто цього очікувати від автомобіля. Ергономіка салону не дивує уяву, зате точна й зрозуміла. І цікаво, що навіть після тривалого перельоту сівши за кермо, я зрозумів, що все на своїх місцях – кермо добре слухається, сидіння розслаблюють усе тіло. Що є абсолютним явищем для автомобіля такого класу. Сядьте за кермо самі – вам сподобається.

Suzuki - історія походження

Компанію Suzuki заснував Michio Suzuki (Мачіо Сузуки). Відбулося це в селі Хамамутсу, що перебуває на узбережжі Японії. В 1920 вони почали з виробництва ткацьких верстатів. Програма для створення маленького автомобіля була почата в 1937, і вже до 1939 маленькі компактні автомобілі в деякій кількості були закінчені. На жаль, проект довелося зупинити, тому що уряд назвав легкові автомобілі так званим "несуттєвим товаром" і Suzuki був змушений зупинити це виробництво автомобілів.

Але як тільки минулася війна, Suzuki вирішив все-таки знову зайнятися автомобілебудуванням. Почалося все зі створення звичайного моторизованого велосипеда, який назвали Power Free. Його розробили так, щоб він був недорогим і простим у використанні й обслуговуванні. Power Free оснастили 36 куб. см двотактним двигуном. Особливістю даного велосипеда було те, що в Two-sprocket була особлива система механізмів, що дозволяє людині за допомогою педалей допомагати двигуну, або навпаки роз'єднати педалі й пересуватися тільки за допомогою двигуна.

Уже до 1954 р. Suzuki став робити більше 6000 мотоциклів на місяць і вирішив замінити назву компанії на Suzuki Motor Co., Ltd. Після того, як перші мотоцикли принесли йому величезний успіх, Suzuki вирішив і створив перший автомобіль – модель 1955 Suzulight .В Автомобіль було включені такі радикальні нововведення, як передній і повний привід, незалежна підвіска й кермовий механізм типу шестірня-рейка.

На той момент це було проривом в автомобілебудуванні, але через кілька років це стало незамінними частинами усіх автомобілів. В 1967 р. представлені нові передньопривідні моделі Fronte-360. Автомобілі були оснащені 2-цилінровим двигуном зі зразковою потужністю 30 к. с. Наприкінці 70-х з'явився новий оригінальний повнопривідний мікроавтомобіль Jimny, оснащений 3-циліндровими моторами обсягом 539 і 797 куб. см. Удосконалений варіант моделі Jimny серії "SJ410″ був представлений тільки в 1981. Автомобіль довгий час був експортований у багато країн.

На сьогоднішній день автомобілі Сузуку здобули до себе загальну увагу й радують покупців своєю якістю й прекрасним японським стилем.

Том Монаган - продовження

Коли Тому Монагану було двадцять три в 1960 році, він разом із братом придбав «Домініке» в Іпсіланті, Мічиган, взявши позику в 900 дол. Переконати брата зайнятися цією справою він зміг, лише пообіцявши віддати йому в користування на рік фольксваген «бітл». В 1965 році він перейменував своє підприємство в «Доміно» і відкрив три магазини біля навчальних закладів. У цей час йому довелося витримати два великі бої з конкурентами, які ледве не привели до краху. Це вселило в нього стійкість перед натиском негод. Погроза банкрутства маячила перед ним і в 1966, коли один з непорядних партнерів збанкротував й залишив Тому купу чеків. Одинадцять годин Том намагався подолати цю ситуацію, поки не знайшлася людина, яка за нього поручилася.

Перший франчайзинговий магазин Монаган відкрив у квітні 1967 року. Катастрофічна пожежа 1968 року практично повністю знищила магазин і поклала початок смузі криз, що випливали одна за іншою. Менш сильна людина напевно б відступилася. Монаген в 1969 році почав усе спочатку й, одержавши кредит, розширив мережу до 32 магазинів, які були лише першим етапом у задуманій їм багаторівневій франчайзинговій програмі. Розширення фірми ледве не зробило його банкрутом. Він залишився майже без засобів і витримав більше ста судових розглядів з 1500 кредиторів, що позичили йому 1,5 млн. дол. Монаген ніколи не втрачав почуття гумору й коментував своє положення так: «Я став мільйонером навиворіт».

Адміністрування, фінансування, бюджетування й організаційна робота були його слабкими сторонами й до кінця вісімнадцятого місяця роботи Том виявився з боргом в 1.5 млн. дол. Ці прорахунки фактично коштували йому контролю над «Доміно». 1 травня 1970 року банк, який фінансував «Доміно», взяв компанію під свій контроль; Том залишився президентом, але не мав владних повноважень. Його не відсторонили зовсім, тому що це була єдина людина, готова працювати по п'ятнадцять годин у день сім днів на тиждень, одержуючи за це 200 дол. у тиждень. До того ж, компанія ще не була технічно завершена, і навряд чи який-небудь інший керівник побажав за неї відповідати.

22 березня 1971 року банк вирішив, що в «Доміно» немає майбутнього; це означало, що фірма буде піддана процедурі банкрутства. Монагену запропонували повернути його пай у капіталі фірми в обмін на володіння магазинами «Доміно». Але він зробив найвищою мірою порядно, давши обіцянку погасити всі борги перед кредиторами, незалежно від того, скільки часу це займе. Він знайшов вірний вихід: зібрав усі чеки й амортизував їх протягом декількох років, виплачуючи 2 відсотка на місяць по чеках, номіналом понад 1000 дол. і 4 відсотка по чеках, номіналом до 1000 дол. Він акуратно оплатив кожний чек кожному кредиторові. Це тривало до 10 вересня 1977 року; через дев'ять довгих років він розрахувався з останнім кредитором.

В 1975 році Амстар «Доміно Шугар» (Цукор Доміно) порушив справу, пред'являючи права на використання торговельної марки «Доміно» і виграв його. І знову «Піцу Доміно» очікувало сумнівне майбутнє. Але Монаган був дійсним борцем. Він подав апеляцію, і 10 квітня 1980 р., після п'яти років боротьби, Федеральний суд скасував первісне рішення. Ця подія знаменує початок сходження «Доміно» на ринку піци.

Компанія «Доміно» зараз лідирує на американському ринку піци з доставкою додому й постійно розширює своя присутність на більшості міжнародних ринків. В 1989 році Монаган вирішив було продати «Доміно» і присвятити залишок життя філантропії й ліні. Але фірма не підтримала цього рішення й у середині 1991 року він оголосив у засобах масової інформації, що відновлює «війни за піцу».

Монаган уважає, що йому вдалося добитися успіху завдяки підприємницькому духу й ідеалізму. Багато в чому йому допомогли віра (він щодня відвідував меси) і Золоте Правило. Журнал «Піпл» порахував його прихильність до регулярних фізичних тренувань чудністю. Монагена дуже здивував подібний висновок. Він говорив, що прибігає до тренувань для того, щоб упорядкувати своє життя.

Монаган так описує себе в перші роки існування «Доміно»: «Я був боязкий, але самовпевненості мені було не займати». Під час заручин він сказав своїй дружині: «Я збираюся стати мільйонером років так до тридцяти», — і зробив це. Девис Хенкс, дизайнер, який зараз працює з Монаганом, говорив: «Він прагнув, щоб усе відбувалося швидко. Він завжди дивився в майбутнє, завжди мріяв». Хенкс говорив також, що Монаган «відшкодовує свою юність, у якій був позбавлений іграшок», роблячи неймовірні придбання («Джейкью», липень 1989 р.). Крім «Детройт Тайгерс» — вартістю близько 53 млн. — у нього було три літаки, п'ять човнів, острів, два будинки й 250 класичних моделей автомобілів. Одна з машин, «бугатти роял» 1931 року, коштувала 8.5 млн. дол. Вдобавок до цього він вклав 30 млн. дол. в артефакти Френка Ллойда Райта. Зараз Монаган більше уваги приділяє духовному життю й поступово позбувається від більшості цих іграшок для дорослих.

Том Монаган

Том Монаган (англ. Thomas Stephen Monaghan, народився в 1937 р.) – американський підприємець, засновник транснаціональної корпорації «Домінос піца». Йому було привласнено шість почесних докторських ступенів і титул «Підприємець року — 1984» (Гарвардська Школа Бізнесу)

Том Монаган народився 25 березня 1937 року в Анн Арбор, штат Мічиган. Смерть його батька через чотири роки прирекла хлопчика провести дитинство в притулках для сиріт і дитячих виховних будинках.

Протягом шести з половиною років він жив у католицькому притулку «Будинок Св. Джозефа для хлопчиків» у Мічигані. У своїй автобіографії Монаган порівнює притулок Св. Джозефа з в'язницею, а своїх однокласників з ув'язненими. Можливо, він надто згустив фарби, адже можна із упевненістю сказати, що його перебування там залишило незгладимий слід на його подальшій поведінці — мотивації й устремліннях.

Він ріс самотньою дитиною й тому багато часу проводив із книгами. Його героями були П.Т. Барнум, Фрэнк Ллойд Райт і великі світові лідери, такі як Лінкольн. Його зачарувала історія їх життя — сходження з надр бідності до небувалих вершин, і він вирішив суперничати з ними. Прагнення потрапити в число «вибраних» визначило його пристрасть до суперництва. Прагнення поліпшити своє положення стало його домінуючою рисою. Конкуренція стала його дорогою, а енергія й прагнення вперед — засобом досягнення мрії. Беручи участь у якій-небудь дитячій грі, він був націлений тільки на перемогу й став кращим гравцем. Це стало його самоціллю й розрадою. Він став кращим учнем за підсумками другого щабля, і це, по його ж словах, було першим і єдиним разом, коли визнання мало для нього значення.

Коли Том вчився в шостому класі, мати забрала молодшого брата додому, а Том залишився вчитися в школі закритого типу. Це потрясло одинадцятирічну дитину. Мати змушена була забрати додому й Тома, але матеріальне становище родини було катастрофічне, і незабаром він виявився в державному виховному будинку. Постійні переміщення й нестабільність привели до того, що відносини між Томом і матір'ю стали напруженими. Це тривало до дев'ятого класу, коли Том, утомившись від невизначеності, прийняв рішення стати священиком. Це рішення видалося виходом самотній дитині, що шукала свою індивідуальність, що й мріяв про захищеність. Крім того, він прагнув вирватися з неблагополучної атмосфери, яка склалася в будинку. Він вступив у семінарію Гранд Репідс, однак через шість місяців, йому запропонували покинути її, мотивувавши це тим, що в нього немає «покликання», щоб бути священиком.

Монаген остаточно віддалився від матері будучи ще підлітком, і після того як він запозичив машину без дозволу, за її заявою він був арештований. Тому не покаявся перед нею, і вона відправила його у в'язницю. Після звільнення вона помістила його в закритий виховний будинок. У своєму інтерв'ю журналу « Джей-Кью», 1989 р., Том сказав: «Я вибачив їй усе, крім цього». По закінченню середньої школи Св. Томаса в Анн Арбор ( 1955 р.), він вступив у коледж «Ферріс», але кинув його після першого семестру.

В 1956 р. він був покликаний на службу в Морський Корпус, де, безсумнівно, одержав гарну школу. Тому служив на Сході й багато мріяв про більші здійснення, читав біографії процвітаючих знаменитостей. Морський Корпус виховав у ньому дисципліну й стійкість — дві основні риси, які допомогли йому добитися успіху.

Cadillac – історія автомобіля

Марка Cadillac з'явилася синонімом найвищої якості й мала девіз, що звучить так – "the Cadillac of clocks" Cadillac заснувало керівництво відомої вам компанії Henry Ford Company, після того, як Генрі Форда з декількома партнерами покинули компанію. Для того, щоб провести ліквідацію власності фірми, фінансові поручителі Вільям Мерфі й Лемюель Боуен вирішили викликати Генрі М.Ліланда, щоб той їм оцінив  завод і устаткування для продажу компанії.

Але цього не трапилося, тому що Ліланд зміг переконати їх не кидати автомобільний бізнес. Через те. що Генрі Форда залишив компанію, довелося придумувати  нове ім'я для нової так сказати фірми, і скоро, уже в серпні 1902 року компанія придбала нове ім'я – Cadillac Automobile Company. Автомобілі Cadillac було взято з імені великого французького відкривача Antoine Laumet de La Mothe, sieur de Cadillac, він також заснував Детройт, у штаті Мічиган в 1701 році.

Найперший автомобіль Cadillac потужністю 10 к. с.  завершили вже в жовтні 1902 р. Дана машина була практично однакова з маркою 1903 року Ford Model A. Більшість джерел стверджують, що перша машина була випущена 17 жовтня, хоча в книзі Генрі Ліланда - "Master of Precision",  дата стоїть  -  20 жовтня, в іншім надійнім джерелі зовсім інша – 16 жовтня. Як би там не було, але вже в січні на виставці New York Auto Show компанія представила нову марку Cadillac.

Основним комерційним аргументом покупки була відмінна продуктивність автомобіля,  а також надійність. З лютого й по березень 1908 року, три моделі Model K Cadillac випустив Frederick Bennett (англійський партнер Cadillac) які представили у  виставочному залі Heddon Street у Лондоні, щоб мати можливість участі в змаганнях щорічного тестування Royal Automobile Club's Standardization Test. Втім зараз моделі автомобілів не сильно відрізняються якістю від тих – минулих. Якість усе таке ж гарна, споживчі властивості просто чудові, ну а ціна просто прийнятна. Цей автомобіль для тих, хто цінує мистецтво автомобіля.

Історія компанії Canon

Історія Canon починається в 1933 році, коли двоє ентузіастів і пристрасних аматорів фотокамер Горо Йошіда й Сабуро Ючіда відкрили невелику дослідницьку компанію, що одержала назву Precision Optical Instruments. Двоє друзів вирішили, будь-що-будь займатися виробництвом фотоапаратів, причому, по якості, що нічим не уступають німецьким.

Через рік, в 1934 році, на світ з'явилася найперша фотокамера від Canon. Через якийсь час з'являється вже друга модель фотоапарата – Hansa Canon, вартість якої була майже у два рази нижче середньої на ринку. Однак, виробництво камер просувалося досить повільно – всього лише 10 штук на місяць. Післявоєнні роки були особливо важкі для бізнесу фотокамер, однак, до керівництва перспективної японської компанії прийшов Такеші Мітараі, який і відновив Canon, можна сказати, «з руїн». В 1955 і 1957 році японський виробник відкриває свої перші представництва в Європі.

В 1960 році асортимент продукції, що випускається під брендом Canon, значно розширився. Тепер, під популярною маркою випускалися не тільки фотокамери, але й калькулятори, копіювальна техніка, устаткування для виготовлення мікросхем і т.д.

В 1970 році Canon будує перший завод за рубежем – у Тайвані. На сьогоднішній день японська компанія є одним із лідерів світового ринку по виробництву фото та відео обладнання, а також принтерів, сканерів і копіювальної техніки.

Daewoo - історія

Деу (Daewoo Motor Co., Ltd.), південнокорейська компанія, що спеціалізується на випуску автомашин. Штаб-квартира розташована в Сеулі. Daewoo базується в 1972 році південнокорейською фірмою Shinjin Motor і концерном General Motors(USA).

1983 – Створення свіжого корейсько-американського СП із іменем Daewoo Motors. Його засновники – компанія Daewoo і концерн General Motors.
Першою моделлю марки стала "Le Mans", побудована на базі першого покоління "Opel Kadett E". Сьогодні, без будь-якого перебільшення можливо заявити, що Le Mans – це відомий посередині нових іномарок на вітчизняному ринку легковий автомобіль.
Його виробництво тісніше пару років перекинули з Кореї на всілякі відділення (в Узбекистані – Uzdaewoo, у РФ – "Червоний Аксай" і в Румунії – Rodae). Модель можна вважати з не дуже великою натяжкою вітчизняним легковиком. Останню генерацію пріснопам'ятного Opel Kadett E (Західна Німеччина 1984-1991 рр.), який по ліцензії почали створювати в 1986 році в Кореї ( під прізвищем Pontiac Le Mans для експорту в Сполучені Штати й Канаду й під іменуванням Daewoo Racer для районного базару).
Після ще однієї модернізації на початку березня 1995 року модель перейменували в Nexia (Cielo для Кореї). Саме дана модель із подовженим на сто мм чотирьохдверним кузовом седан продовжує розширювати свої права на українському ринку.

1985 – Початок виробництва моделі "Tico".

1992 – Завершення спільної роботи з General Motors і перевтілення в самостійне підприємство в масштабах промислової категорії Daewoo.

1993 – Поява моделі "Prince" на базі апаратів "Opel Record/Senator".

1994 – Вихід моделі "Espero", кузов якої був сконструйований у дизайн-ательє Бертоне на шасі опелевської моделі "Ascona". Модернізація "Le Mans", новенька іпостась набула заголовок "Nexia". Компанія посідає третє місце в Кореї по випускові автомобілів. Поставлене завдання стати лідером корейського автобудування.

1996-1997- Поява моделей "Nubira", "Leganza", "Lanos", "D.Arts".

2000 – Кредитори південнокорейської фірми Daewoo основною масою голосів вирішили поділити Daewoo на 3 вільних частки. На світ з’являлося 3 свіжих фірми. Перша з них, Daewoo International, стане займатися тільки лише торгівельними операціями. Друга, Daewoo Construction, буде спеціалізуватися на розробці й виробництві.